До дитячого садка – з бажанням
Досить часто доводиться спостерігати, як дитина не хоче йти до дитячого садка, аргументуючи своє небажання безліччю доказів. Та, мабуть, чи не найголовніша причина, яка викликає нехіть. – це те, що їм там нецікаво. Цього не скажеш про майбутніх школяриків з села Федорівка Кіровоградського району – вихованців місцевого навчально виховного комплексу І-ІІІ ступенів на чолі із заступником директора Ніною Торош. Вона переконана у тому, що правильна організація будь-якої діяльності своїх підопічних – важливе завдання вихователя.. Від його педагогічної майстерності, вміння помічати, аналізувати та враховувати особливості характеру й темпераменту кожної дитини в групі в складі з 20 найменших сельчан, а також їх потенційних можливостей залежить успіх усієї виховної роботи. Методично правильне проведення процесів годування, вкладання спати, гігієнічних процедур, прогулянок, оздоровчих заходів має в ранньому 
віці особливе значення – і не тільки для фізичного, а й для психічного розвитку дитини. Над цим завданням успішно працюють вихователь Світлана Гуйван та її надійна помічниця Євгенія Глинська. До них дітки можуть звернутися з будь - яким проханням чи запитанням і отримати грунтовну й доступну для малят відповідь .Успішно впроваджуються кращі освітні технології, реалізуються завдання ї розвитку творчого мовлення і мислення, стимулюється пізнавальна активність малят, нестандартні міркування яких на заняттях, їхня безпосередність і щирість мене просто зачарували. А до того можна вести мову про гарний інтер’єр, різноманітне обладнання, . зручні меблі, . затишні ігрові зони з м’якими іграшками - усе має бути максимально пристосоване для розгортання різних видів діяльності, насамперед ігрової, у якій забезпечується повноцінний розвиток дитини.
Про створення комфортних умов, наближених для домашніх, дбають батьки усіх двадцяти вихованців НВК, на яких ледь не моляться керівники НВК, дякуючи за постійну допомогу, спільно з педагогами дбають про подальший успішний психічний та особистісний розвиток своїх діточок аби лиш дати їм радість пізнання, радість подолання труднощів, переживати разом з ними щастя інтелектуальної перемоги. Вони бачать, з яким задоволенням їхні діти йдуть до своєї майбутньої шкільної другої домівки – хіба не можна від того порадіти по-справжньому? 
