Година пам’яті: «Афганська війна – не наша вина»

Війни! Скільки їх було в історії людства. І завжди – це страждання, сльози, втрата самого дорогоцінного в житті, біль... Таким болем для багатьох громадян колишнього Радянського Союзу став Афганістан. Залишається він біллю і сьогодні…

 13 лютого 2014 року в Федорівському НВК відбувся виховний захід для учнів 5 – 11 класів, присвячений річниці виводу військ з Афганістану.

Година пам’яті: «Афганська війна – не наша вина» розпочалася презентацією та з’ясуванням причин тієї безглуздої війни, в якій загинули молоді хлопці зі всього колишнього Радянського Союзу, й, звичайно, з України. Учні8 - 10 класу, в доступній формі, пояснили причини введення радянських військ на територію Афганістану, розповіли про етапи радянсько–афганської війни, її наслідки.span>

Болем у серці відгукувались у присутніх слова віршів, які виконували учениці 8класуГарькава Анна та Лютянська Вікторія,учениці 10класуКасап Юлія, Маковій Оксана.span>

Не стримували сліз учасники заходу, коли продивляючись відеофрагменти ,бачили страхіття афганської війни. Під супровід пісень О. Розембаума, групи «Каскад» та «Афганистан» учні нашої школи намагалися довести, що війна – це страшний для всього людства період історії, закликали пам’ятати й поважати ветеран і воїнів–інтернаціоналістів, які пройшли через цю війну. span>

Хвилиною мовчання вшанували пам'ять загиблих в Афганістані воїнів span>

15 лютого 1989 року останній наш солдат був виведений за межі республіки Афганiстан. Цей день і є закінченням афганської війни для радянських людей. Закрилася остання сторінка героїчного і драматичного літопису. Перестали йти похоронки з Кандагара і Гардеса, Джелалабада і Кабула. span>

Але Афганістан ще довго буде щемити в грудях багатьох iз нас - загиблих не повернути. Наша пам’ять до цього часу, свято зберігаючи подвиг батьків і дідів у Великій Вiтчизнянiй вiйнi, назавжди ввібрала в себе і новий біль афганських втрат. Як виправдати колишню владу в очах матері, яка втратила сина, жінки, що втратила чоловіка, дітей, що втратили батька… span>

Летять, вiдлiтають у вiчнiсть роки. Роки, скільки б їх не минуло, не зітруть у народній пам’ять імена воїнiв-афганцiв. Майже 70 років тому було покладено край фашизму. Діди наші думали, що та війна – остання. Проте вони не знали, що їх онуків також будуть називати ветеранами. Давайте ж і ми з вами будемо пам’ятати ми ветеранів, виявлятимемо розуміння до тих, хто пройшов через війну і для кого вона триває й досі. У спогадах, снах, думках. Вони на це заслуговують. span>