Історія школи

ІІ знову ця знайома стежка в полі

 Петля, в’юнить до рідного села,

 Що маячать ген-ген на видноколі,

 Тут народивсь, тут молодість пройшла.

 І серце в грудях трепетно заб’ється,

 І сум, і радість болем забринить.

 Душа моя немов з-за граток рветься

 І пташкою в гніздо своє летить.

Федорівська загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів Кіровоградської райдержадміністрації знаходиться в мальовничому селі Федорівці.

Всього 40 хвилин від центра Кіровограда – і потрапляєш у дивосвітприроди, спокою і тиші.

На в їзді Вас гостинно зустрічає розкішний дуб, який сорок років назад посадив вчитель географії Корнієнко Олександр Якович.

 Перше приміщення школи в селі було збудовано в 1888 році. Це була церковно-приходська школа. В церковно-приходській школі дітей навчав священник. В цій школі була одна кімната і кабінет директора.

В 1903 році було відкрито однокласну школу, в якій навчалося 20 учнів.

 Відкриття школи свідчило про зростання потреби в грамоті серед селян.

У липні – серпні 1919 року територію Кіровоградщини захопили війська білогвардійців на чолі з генералом царської армії Денікіним. По всій території області створювались партизанські загони.

Відомі сторінки героїчної боротьби загону месників на чолі якого був Стратієнко Андрій Федорович, наш земляк, вчитель місцевої школи. Вони вели бої з бандою Григор’єва та денікінцями Діяли партизани на території від Компаніївки до Обознівки. У загоні Стратієнка Андрія Федоровича зв’язковим служив Олександр Замула, якому в той час було 15 років. 18 листопада 1919 року за наказом генерала Слощова було страчено командира партизанського загону Андрія Федоровича Стратієнка та одинадцять його бойових товаришів на Кавалерійській площі міста Єлисаветграда, нині це парк на Ковалівці.

В 1924 році відкрито двокласну школу, в якій навчалося 36 учнів.

В 1930 році відкрито школу семирічку, в якій навчалися діти с.Федорівка, Парашчине поле, Драна.

Коли відкривали семирічку, то добудували 3 кімнати, учительську і квартиру для директора. Це приміщення збереглося до 1970 року.

До війни в селі було дві школи: одна на території колгоспу «Молотова», друга на території колгоспу «Сталіна».

Першим директором школи в 1939 р. був Покривайло, але в 1940 році його було звільнено.

Причиною звільнення було те, що в школі працював вчителем німецької мови, як тоді з ясувалося , німецький шпигун. Вчитель німецької мови завжди ходив з червоним портфелем. Дітям було цікаво, що вчитель в ньому постійно носить, вони викрали той портфель, відкривши його було знайдено рацію.

 З 5 вересня 1941. по січень 1943р. у селищі діяв німецький окупаційний режим і школа не працювала. Вчителі і учні героїчно боролися з ворогом відстоюючи незалежність рідного краю . У Федорівці почала діяти підпільно- диверсійна група. До її складу входили і вчителі школи : Петро Павлович Желізняк, Григорій Харлампійович Шпаченко. На школі відкрито пам’ятну дошку в пам'ять загиблих підпільників.

Після війни в 1946 році директором працював Пальчун Семен Кіндратович по 1948р.

З 1948 р. по 1954 р. директор Бандурко Г.Г.

З 1954 р. по 1972 р. директор Корнієнко Л.Б.

В 1958 році семирічну школу було реорганізовано в восьмирічну, і в цьому році було збудовано ще два приміщення, стіни одного приміщення ще збереглися.

Минали роки, зростало селище, дітей шкільного віку ставало дедалі більше. Стара школа не могла прийняти таку кількість дітей.

1968 р. – розпочато будівництво приміщення двоповерхової школи та дитячого садка.

В 1969 р. правління колгоспу ім.. Боженка приймає рішення про будівництво в селі середньої школи. А у вересні 1970 року широко відчинила перед сільськими дітлахами свої двері нова середня школа. Директором цієї школи була Корнієнко Л. П. Вперше випускний вальс школи десятирічки прозвучав для 27 випускників 1972 р. Їм випала честь стати першими, хто отримав атестат з печаткою Федорівської середньої школи. Першим вчителем випускників 1972 року був Білоголовий І. М., а класним керівником

Пальчун С.К.   

 1 вересня 1970 р. – учні с. Федорівка перейшли повністю навчатися у нове приміщення школи на 320 місць.

В приміщенні були світлі класні кімнати, спортзал, актовий зал, їдальня, бібліотека. При школі був інтернат, де жили учні, які навчались в школі із сусідніх сіл ( Степове, Парашчине поле, Драна, Іванівка, Безводнє, Вольне). Зараз при школі є дитсадок.

З 1972 р. по 1976 р. директор Сипко В.М.

З 1976 р. по 1983 р. директор Непотенко А.О.

В 1982 році в школі було відкрито музей Бойової слави, який присвячується ветеранам Великої Вітчизняної війни федорівцям та ветеранам 303, 170 та 297 дивізій, що визволяли село Федорівку в січні 1943року.

Експозиція музею була зібрана учнями та вчителями з ініціативи ветеранів освітянської справи – Великої Галини Тихонівни та Бондаренко Віри Іванівни. У музеї знаходиться книга пам яті села Федорівка, яка налічує більше півтисячі прізвищ односельчан. Можливо саме тому поволі зменшується кількість дитячих голосів на шкільному подвір ї. Завідує музеєм вчителька початкових класів Хорішко Н.В.

З 1983 р. по 1999 р. директор Підковський Г.Б.

З 1999 р. директор школи Підковська Наталія Георгіївна, вчитель математики вищої категорії, старший вчитель, відмінник освіти України. Все трудове життя Наталії Георгіївни пов язане з цією школою і зараз вона є її доброю хранителькою.

Допомагає у всьому Наталії Георгіївні заступник директора школи з навчально-виховної роботи, чітко координує навчальну та методичну діяльність учнівського та педагогічного колективів. Достойно несе цей відповідальний вантаж Губа Олена Олександрівна – вчитель хімії, прекрасний знавець свого предмету.

Федорівська загальноосвітня школа функціонує понад 35 років. Понад 500 випускників успішно завершили шкільне навчання, а 31 з них відзначені золотими і срібними відзнаками.

Нині тут навчається зовсім небагато учнів майже 60. Більшість із них успішно опановують шкільні знання.  У школі працює 19 педагогів.

Школа має 12 навчальних кабінетів, обладнаних сучасними технічними засобами. Вони укомплектовані дидактичними і методичними матеріалами та підручниками. У школі є добре обладнана навчальна майстерня, спортивний та актовий зали, їдальня, збереглася й успішно функціонує бібліотека – це затишна, естетично та привабливо оформлена світлиця, куди вихованці з великим бажанням забігають кожної вільної хвилини.